Последний путь, последний бой, последний стон
Нельзя свернуть, подъём крутой, но знает Он
Кровавый пот и свист плети и даже крест
Он сможет всё перенести и вознестись от этих мест
Любовь, сказала : Да !
Сотрутся в пыль года
Умолкнут стрелки лет
Любовь не скажет : Нет
Он совершил ! Он всё простил ! Он всем сказал !
Он победил ! Не отступил ! Он доказал !
Что возлюбил, что навсегда, что до конца
За тех кто гвозди в тело бил молил Небесного Отца
Любовь, сказала : Да !
Сотрутся в пыль года
Умолкнут стрелки лет
Любовь не скажет : Нет
Христос воскрес, Любовь вошла в сердце моё
Она с небес за мной пришла в не бытиё
В какой-то миг вернулось всё, что потерял
Я вдруг постиг, что я не жил, а лишь всё больше умирал
Любовь, сказала : Да !
Сотрутся в пыль года
Умолкнут стрелки лет
Любовь не скажет : нет
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 3648 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.