Брати мої та сестри, не зважайте на обличчя,
Брати мої та сестри, майте віру в Господа Христа!
Він вже воскрес і дивиться в обличчя,
Так, звісно кожному, так, звісно – думка непроста.
Не так вже легко нам побачить бідаря,
Навіть коли він поруч, біля нас
Як часто дивимось на того, хто багатим є,
Даючи йому почесть та інколи і весь свій час.
Хоч серцем відчуваємо турботу ми
Про бідних і убогих цих людей.
Та чи не стали злими суддями ми,
Бо ж в Бога рівня всі, хоч гелен ти, хоч ти юдей?
Послухайте мої брати і сестри щирії
А також ті, хто й досі без Христа
Бог вибрав бідного – багатим вірою
Бог вибрав вбогого для царства в небесах.
Він вимагає виконання слів Своїх
«Любіть ви кожен ближнього свого!»
Й виконуючи заповідь цю вічную
Ви робите для Бога це добро.
Коли ж зважати на обличчя так,
Тоді вчиняємо ми гріх.
Хоч в іншому можливо – чистая криниця ми
Та вже Суддя стає на наш поріг…
Яка ж нам користь говорить, що віра є
А діл при цьому можна й не побачить,
Коли брат чи сестра нагими є,
А ми говорим лише: «мир тобі юначе»!
Яка це віра, коли діл нема,
Чи не від серця злого і лукавого?
Блаженний той чиї діла
Показують, що віра є, вона не зламана…
Що тут незвичного, коли сказати: «Вірю Я»?
Злі сили вірять теж, що БОГ існує лиш один.
Та як прекрасно чути: «Вірю й слухаюсь я!!!»
Тоді мій путь блаженний перед Ним.
Нам приклад Авраама став корисний,
Тоді, коли на жервеннику син його лежав.
Такий поступок вже сьогодні і незвичний,
Та віру укріпив його і перед Богом оправдав.
Сьогодні з нами є той самий Бог,
Незмінний, вірний, люблячий, живий,
Турботливий до вдів та до сирот,
Прощаючий, Порадник і святий.
Той Бог, що сили нам дає,
Той Бог, який судити буде нас,
Ісус Христос, який гряде
Наш Цар, Святим Він Духом серед нас.
Ми тіло маємо і душу й дух,
Противиться враз плоть та дух міцніший,
Закон життя в Ісусі у Христі
Нас визволив, бо він таки сильніший.
Без духа – тіло мертве, неживе
Так само й віра мертва, якщо діл немає,
Мій друже, вибирать тобі, але не забувай
Про те, про що Гоподь попереджає!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
6) Неприятие от моих признаний (2006-07) - Сергей Дегтярь Она всё также продолжала быть ко мне безразличной. Жизнь её не складывалась, как и моя. Слухи о том, как она ко мне относится ещё больше воздействовали на мою душу. Я ей не подходил никак. Я не мог выдерживать то, что я ей безразличен, поэтому переносил свои чувства на бумагу, в которых отказывался больше что либо писать о ней, но, снова лелеял свои чувства в надежде и вере даже тогда, когда мы попадём на небеса при воскресении из мёртвых. Тогда, думал я, осуществится то долгожданное и то, о чём я мечтал. Сейчас я понимаю, что нельзя жить чувствами и смотреть в будущее под влиянием эмоций. Я понял, что она не тот человек, который мне нужен. И сейчас я более не испытываю к ней ничего подобного. Мне удалось избавиться от всех этих ненужных страданий. Я верю, что есть та, которой я буду не безразличен. У меня сейчас есть подруги, которые не ровно дышат ко мне. Но, они не те, кто мне нужен. Они подруги и не более того. И чтобы не было соблазна - я не хочу с ними развивать близких отношений и тесной дружбы. Ирина же показывала мне своими действиями и словами, что я какой-то не нормальный. Я чувствовал, как она злится на меня из-за моей наивности в чувствах к ней. Я ей был страшно противен.
